Колетотріхум аотеароа

Типовою ознакою ураження є некротичні плями на листках, плодах та пагонах, які з часом набувають коричневого або майже чорного кольору. У центрі уражених ділянок часто помітні концентричні кільця.

На поверхні некрозів за умов високої вологості утворюються подушечки рожевого або помаранчевого кольору, що є скупченнями конідій. Це найбільш діагностична ознака для підтвердження наявності грибкової інфекції.

При ураженні плодів спостерігається формування глибоких втиснутих плям, які швидко розростаються, призводячи до гниття тканин. Пошкоджені плоди втрачають товарний вигляд та стають непридатними для зберігання і транспортування.

На молодих пагонах інфекція викликає деформацію та відмирання тканин, що веде до загального ослаблення рослини. У запущених випадках спостерігається передчасний листопад та осипання зав'язей.

Системне ураження може призвести до в’янення окремих гілок або всієї рослини через блокування провідних судин міцелієм гриба та продуктами його метаболізму.

Колетотріхум аотеароа (Colletotrichum aotearoa) — це аскоміцетовий гриб, що входить до комплексу видів Colletotrichum gloeosporioides. Цей патоген є збудником антракнозу, який вражає широкий спектр сільськогосподарських та декоративних культур.

Мікроскопічно гриб характеризується наявністю конідій, які формуються у специфічних структурах — ацервулах. Ці структури забезпечують масове поширення спор у період вегетації за наявності сприятливих погодних умов.

Генетичні дослідження підтверджують, що цей вид є спорідненим до багатьох патогенів тропічних і субтропічних плодів. Ідентифікація виду часто потребує молекулярно-генетичного аналізу через високу морфологічну схожість з іншими представниками роду.

Патоген здатний тривалий час зберігатися в рослинних залишках та ґрунті, що робить його вкрай стійким до несприятливих факторів зовнішнього середовища. Здатність до зимівлі забезпечує щорічне відновлення інфекційного циклу на полях.

У життєвому циклі гриба важливу роль відіграє як нестатеве розмноження, так і можливість формування статевих структур, що сприяє накопиченню генетичного різноманіття та появі більш агресивних штамів.

Розвиток хвороби напряму залежить від високого рівня вологості повітря та помірно теплих температур. Періоди тривалих дощів та випадіння рясних рос є критичними факторами, що провокують епіфітотії.

Оптимальний діапазон температур для проростання спор та зараження тканин рослини становить від +20 до +28 градусів Цельсія. При температурах нижче +10 розвиток гриба суттєво уповільнюється.

Загущені посіви та відсутність вентиляції в теплицях створюють ідеальний мікроклімат для швидкого поширення спор з хворої рослини на здорову. Скупченість культур перешкоджає швидкому просиханню листкової поверхні.

Механічні пошкодження тканин, спричинені шкідниками, градом або необережною обробкою, значно полегшують проникнення міцелію вглиб рослини. Відкриті рани стають вхідними воротами для інфекції.

Наявність крапельної вологи на листках протягом понад 6–8 годин поспіль є достатньою умовою для успішної інвазії патогена в епідерміс рослини.

Основна шкода полягає у зниженні врожайності сільськогосподарських культур через ураження плодів та втрату фотосинтезуючої площі листків. Патоген здатний знищити до 50–70% врожаю в роки зі сприятливими для нього погодними умовами.

Уражена продукція втрачає свої якісні характеристики, включаючи смакові властивості та здатність до тривалого зберігання. Навіть незначне зараження на етапі збору веде до швидкого розвитку післязбиральних гнилей.

Інфекція послаблює імунітет рослин, роблячи їх більш сприйнятливими до інших патогенів та стресових факторів довкілля, таких як посуха або дефіцит поживних речовин.

Необхідність проведення додаткових обробок фунгіцидами тягне за собою суттєве збільшення собівартості продукції. Це знижує рентабельність фермерських господарств.

У масштабах агроценозу поширення Colletotrichum aotearoa потребує жорсткого фітосанітарного контролю, оскільки патоген може вражати широке коло господарів, включаючи бур’яни, що служать резерваторами інфекції.

Система захисту повинна базуватися на профілактичних заходах, включаючи використання здорового садивного матеріалу та дотримання сівозміни. Неприпустимо висаджувати сприйнятливі культури на полях, де раніше відзначалися спалахи хвороби.

• Регулярне видалення та знищення рослинних решток, які є основним джерелом інокулюму.
• Проведення профілактичних обробок фунгіцидами контактної дії в періоди, сприятливі для розвитку гриба.
• Оптимізація густоти посівів для покращення провітрювання та зниження вологості у приземному шарі.
• Своєчасна боротьба з комахами-шкідниками для мінімізації механічних пошкоджень тканин.
• Використання системних фунгіцидів при виявленні перших ознак ураження для зупинки поширення хвороби.

Вибір фунгіцидів має бути обґрунтований моніторингом та чергуванням діючих речовин для запобігання розвитку резистентності у популяції гриба до хімічних препаратів.

Дотримання правил поливу, що виключає дощування по листу у вечірній час, допомагає суттєво знизити ризик інфікування в умовах закритого ґрунту.