Кладоспоріоз

Перші ознаки ураження з'являються на нижніх ярусах листя у вигляді жовтуватих плям, які з часом набувають бурого відтінку та розростаються по всій листковій пластині.

Найхарактернішим симптомом є оксамитовий наліт оливково-бурого кольору на нижньому боці листка, що є безпосереднім спороношенням гриба.

Уражене листя поступово деформується, скручується, жовтіє, а згодом повністю висихає, що призводить до оголення стебла та втрати асиміляційного апарату.

За інтенсивного розвитку інфекції патоген може вражати квітки та плодоніжки, що негативно впливає на процес зав’язування плодів та їх подальший розвиток.

Відмінність кладоспоріозу від інших плямистостей полягає у відсутності вираженого "ореолу" навколо плям та специфічному бархатистому нальоті, який легко стирається при механічній дії.

Збудником хвороби є недосконалий гриб Passalora fulva (раніше відомий як Cladosporium fulvum), що спеціалізується на ураженні пасльонових культур у захищеному ґрунті.

Гриб зимує у вигляді конідій або склероціїв на рештках рослин, у поверхневому шарі ґрунту та на конструкційних елементах теплиць, де може зберігатися роками.

Розповсюдження інфекції відбувається за допомогою вітру, води під час поливу, а також через робочий інструмент та одяг працівників, що переносять спори між теплицями.

У циклі розвитку патогену вирішальну роль відіграють конідієносці, які масово утворюються на нижньому боці листків, забезпечуючи швидке поширення хвороби в період вегетації.

Цей мікроорганізм є облігатним паразитом, що активно розвивається в умовах підвищеної вологості, які притаманні закритому ґрунту та плівковим спорудам.

Найбільш сприятливими умовами для виникнення епіфітотії є відносна вологість повітря вище 85% при помірних температурах від +20°C до +25°C.

Відсутність належного вентилювання теплиць сприяє застою вологого повітря, що створює ідеальне середовище для проростання спор та колонізації тканин рослини.

Полив, під час якого вода потрапляє на листя, значно прискорює поширення інфекції, особливо у вечірні години, коли листя не встигає швидко висохнути.

Загущені посадки та відсутність пасинкування погіршують мікроклімат всередині рядків, перешкоджаючи вільній циркуляції повітря та посилюючи розвиток хвороби.

Низька культура землеробства та ігнорування дезінфекції після збору врожаю призводять до щорічного накопичення інфекційного потенціалу в тепличному ґрунті.

Основна шкода від кладоспоріозу полягає у суттєвому зниженні врожайності через масову загибель листя, що живить плоди та забезпечує ріст рослини.

Порушення процесу фотосинтезу призводить до отримання дрібних, недорозвинених плодів, які втрачають свої смакові якості та товарний вигляд для реалізації.

Хвороба послаблює імунітет культури, роблячи її вразливою до вторинних патогенів, таких як сіра гниль або бактеріальні захворювання, що прискорює загибель рослин.

За відсутності контролю втрати продукції можуть сягати 40-50%, що робить вирощування овочів у закритому ґрунті економічно неефективним та ризикованим.

Витрати на заходи боротьби значно збільшують собівартість продукції, оскільки потребують частого застосування фунгіцидних засобів та додаткового догляду.

Профілактика хвороби ґрунтується на підтриманні оптимального мікроклімату: вологості не вище 70% та регулярному провітрюванні приміщень для уникнення конденсату.

Видалення та знищення перших уражених листків дозволяє локалізувати вогнище інфекції та запобігти масовому розсіюванню спор гриба.

Слід обирати для вирощування стійкі гібриди, які мають генетичну резистентність до основних рас збудника бурої плямистості.

Біологічні методи захисту, зокрема препарати на основі Bacillus subtilis, ефективні як профілактичний захід та на початкових етапах розвитку недуги.

• Полив виключно під корінь.
• Дотримання просторової ізоляції та схеми посадки.
• Дезінфекція теплиць після завершення вегетаційного сезону.
• Використання крапельного зрошення для мінімізації вологості листя.