Хетосепторіоз квасолі

Перші ознаки ураження проявляються у вигляді дрібних плям на листкових пластинках. Спочатку плями мають світлий колір, але з часом стають коричневими або червонувато-бурими.

Характерною особливістю хетосепторіозу є поява на поверхні плям темних крапок — пікнід гриба. Це головний візуальний маркер, за яким можна ідентифікувати це захворювання на полі.

Хвороба зазвичай починається з нижніх листків рослини, поступово переходячи на верхні яруси та стебла. Якщо вчасно не зупинити інфекцію, листя повністю жовтіє та передчасно опадає.

На стеблах та черешках листя плями часто мають видовжену форму, що свідчить про глибоке проникнення міцелію гриба в судинну систему рослини та порушення процесів транспортування поживних речовин.

При інтенсивному розвитку хвороби спостерігається некротизація великих ділянок тканини, що з часом призводить до засихання всієї вегетативної маси фасолі.

Збудником хетосепторіозу квасолі є патогенний гриб Chaetoseptoria wellmanii. Цей мікроорганізм належить до групи недосконалих грибів, що спеціалізуються на ураженні рослин родини бобових.

Інфекція зберігається на рослинних залишках у ґрунті, а також може переноситися з насінням. Первинне зараження відбувається за рахунок конідій, які утворюються у пікнідах гриба.

Гриб активно розвивається протягом усього вегетаційного періоду, випускаючи нові генерації спор. Поширення патогену відбувається за допомогою вологи, вітру та за участі комах або сільськогосподарського інвентарю.

За біологічними властивостями патоген є внутрішньоклітинним паразитом, що проникає в тканини листа через природні отвори, переважно продихи, що значно ускладнює своєчасне виявлення хвороби.

Завдяки високій здатності до спороутворення, гриб може швидко поширюватися по всьому полю, особливо за наявності сприятливих екологічних факторів для його життєдіяльності.

Найбільш сприятливими умовами для розвитку Chaetoseptoria wellmanii є висока вологість повітря, що перевищує 85%, та помірні температури в межах +20…+25°C.

Часті опади та тумани створюють тонку плівку вологи на листі, яка необхідна для проростання конідій та подальшого проникнення інфекції в тканини господаря.

Загущені посіви квасолі, де спостерігається дефіцит сонячного світла та погана вентиляція, стають осередками швидкого розмноження патогену.

Хвороба активізується у другій половині літа, коли листя рослин стає менш стійким до зовнішніх впливів через процеси старіння та фізіологічне виснаження.

Порушення агротехніки, зокрема відсутність належного догляду за міжряддями, сприяє збереженню високого рівня вологості в нижньому ярусі посівів, що посилює агресивність гриба.

Хетосепторіоз суттєво шкодить врожайності, зменшуючи фотосинтетичну активність листкового апарату. Це призводить до зниження наливу бобів та формування менш якісного насіння.

Передчасне опадання листя послаблює рослину, знижуючи її стійкість до інших хвороб та стресових факторів навколишнього середовища, таких як посуха чи перегрів.

Насіння, отримане з хворих рослин, має знижену енергію проростання та може бути джерелом інфекції для майбутніх сезонів, що потребує обов'язкового протруювання.

Економічні втрати можуть досягати значних показників, якщо не проводити вчасні заходи з обприскування фунгіцидами, оскільки хвороба швидко переходить у фазу епіфітотії.

Пошкодження бобів інфекцією погіршує товарний вигляд та харчову цінність продукції, що обмежує її подальше використання для експорту або довготривалого зберігання.

Дотримання сівозміни є першочерговим заходом: квасолю слід повертати на те саме поле з інтервалом не менше трьох років для розриву циклу розвитку патогену.

Важливо забезпечити якісну обробку ґрунту восени, що передбачає глибоке заорювання рослинних залишків, де зимує більша частина грибниці.

Використання стійких сортів квасолі дозволяє мінімізувати ризик ураження, тому при виборі насіння слід надавати перевагу селекційним досягненням, адаптованим до регіону.

Проведення фунгіцидних обробок під час вегетації є необхідним кроком при виявленні перших симптомів. Ефективними є препарати системної дії, що проникають у тканини рослин.

• Застосовуйте препарати на основі діючих речовин із груп триазолів та стробілуринів згідно з інструкцією для запобігання поширенню інфекції.