Церіпорія зеленувата

Основними ознаками ураження є поява гнилі, що супроводжується руйнуванням структурних волокон стовбура та гілок дерева.

Деревина стає м'якою, втрачає свою міцність, змінює колір на блідий або зеленуватий під впливом грибних ферментів.

На поверхні кори часто з'являються плівчасті плодові тіла, які можна помітити у щілинах або на місцях механічних пошкоджень стовбура.

Зовнішні симптоми також включають уповільнення росту дерева, хлороз листя та засихання окремих гілок через порушення провідної системи.

При натисканні на уражену ділянку деревина часто деформується або кришиться, що свідчить про глибинне руйнування внутрішніх шарів стовбура.

Збудником є гриб Ceriporia viridans, який належить до базидіоміцетів. Це потужний дереворуйнівний патоген, що вражає як листяні, так і хвойні породи дерев.

Міцелій гриба проникає глибоко в тканини деревини, руйнуючи її структуру та отримуючи поживні речовини шляхом розщеплення лігніну та целюлози.

Цей організм здатен існувати як сапротроф на мертвій деревині, проте при ослабленні дерева швидко переходить до паразитичного способу життя.

Плодові тіла гриба мають характерний зеленуватий або жовтувато-білий колір, вони зазвичай розпростерті і щільно прилягають до субстрату.

Біологічна активність гриба є найвищою в умовах підвищеної вологості, де розвиток міцелію відбувається найбільш інтенсивно протягом теплого сезону.

Гриб найкраще розвивається в умовах високої вологості повітря та прямого контакту деревини з вологим ґрунтом чи водою.

Температурний режим у межах +15...+25 градусів за Цельсієм є ідеальним для проростання спор та активного розростання грибниці Ceriporia viridans.

Наявність будь-яких ран, зрізів чи морозобоїн на стовбурах створює сприятливі умови для легкого проникнення спор патогену всередину.

Загущені насадження, де відсутня нормальна циркуляція повітря, створюють мікроклімат, що сприяє накопиченню вологи та тривалому виживанню спор гриба.

Ослаблення імунітету дерева через посуху, надмірне зволоження або поганий догляд робить рослину вразливою для швидкої колонізації патогеном.

Головна шкода полягає у зниженні технічних та якісних характеристик деревини, що робить її непридатною для господарського використання.

Захворювання призводить до поступової втрати життєздатності дерева, що в кінцевому підсумку може завершитися його повною загибеллю.

Через руйнування внутрішньої структури стовбура значно зростає небезпека вітровалів та ламання дерев при несприятливих погодних умовах.

У садово-паркових зонах церіпорія стає причиною псування декоративних насаджень, що вимагає проведення дороговартісних санітарних заходів.

Розповсюдження гриба в лісових масивах загрожує повною деградацією ділянок лісу при ігноруванні заходів з видалення хворих дерев.

Основним заходом боротьби є вчасне видалення та утилізація хворих дерев, пнів та опалих гілок, що слугують осередками інфекції.

Необхідно ретельно дезінфікувати інструменти після роботи з ураженими екземплярами, щоб запобігти переносу спор на здорові рослини.

Захист стовбурів від ран та обробка свіжих зрізів спеціальними антисептичними пастами є ефективною профілактикою проти інфікування.

• Постійний моніторинг стану насаджень для раннього виявлення гнилі.
• Забезпечення правильного режиму поливу та дренажу ділянки.
• Видалення плодових тіл гриба при першій появі.
• Використання фунгіцидів для обробки ран на стовбурах.