Церкоспороз тютюну

Перші ознаки хвороби з'являються на нижніх, старших листках рослини у вигляді невеликих плям округлої форми.

Плями поступово збільшуються в розмірах, набуваючи коричневого або світло-сірого забарвлення з характерною темною облямівкою.

При високій вологості повітря в центрі уражених ділянок утворюється сірувато-бурий наліт, який є спороношенням гриба.

З часом уражені ділянки можуть зливатися, що призводить до передчасного пожовтіння та відмирання листкової пластинки.

У важких випадках листя стає крихким, засихає та осипається, що критично впливає на загальний врожай та якість сировини.

Збудником захворювання є недосконалий гриб Cercospora nicotianae, що паразитує на тютюні протягом усього періоду вегетації.

Патоген зберігається у ґрунті на рештках уражених рослин, а також може передаватися через насіннєвий матеріал.

Конідії гриба поширюються за допомогою вітру, крапель дощу або під час проведення агротехнічних операцій на полі.

Гриб розвивається в тканинах листка, висмоктуючи поживні речовини та руйнуючи хлорофіл, що послаблює рослину.

Життєвий цикл патогена пристосований до швидкого зараження нових рослин за наявності сприятливих погодних умов.

Розвиток інфекції стимулюється тривалими періодами підвищеної вологості повітря та теплими погодними умовами.

Оптимальна температура для проростання спор гриба знаходиться в межах +20°C... +28°C.

Занадто густі посіви тютюну, де порушена циркуляція повітря, створюють ідеальне середовище для швидкого поширення церкоспорозу.

Надмірне азотне підживлення рослин робить їхні тканини ніжнішими, що полегшує проникнення гіф гриба вглиб листка.

Наявність краплинної вологи на листках після дощу або рясних рос сприяє активному проростанню спор та початку хвороби.

Головна небезпека церкоспорозу полягає в погіршенні товарної якості тютюнового листя, що робить його непридатним для продажу.

Хвороба суттєво знижує вміст нікотину та цукрів, що негативно позначається на смакових та ароматичних якостях майбутньої продукції.

Пошкоджені рослини втрачають значну частину листової поверхні, що прямо призводить до зменшення загальної врожайності плантації.

Масове ураження призводить до передчасного старіння кущів та відмирання листя, що вимагає вищої інтенсивності збору врожаю.

Крім того, наявність спор на залишках тютюну підвищує ризик повторного зараження посівів у наступних сезонах.

Дотримання сівозміни з поверненням тютюну на попереднє поле не раніше ніж через 3–4 роки є основою контролю хвороби.

Ретельне прибирання та глибока оранка післяжнивних залишків дозволяють суттєво зменшити інфекційний фон на полі.

Використання стійких до церкоспорозу сортів та гібридів є найбільш ефективним способом захисту в регіонах з високим ризиком.

Важливо забезпечити оптимальну густоту посадки, щоб запобігти створенню застою повітря всередині посівів тютюну.

• Проведення обприскувань фунгіцидами при перших ознаках появи плям.
• Видалення бур'янів, які можуть виступати резерваторами інфекції.
• Контроль вологості під час сушіння зібраного листа для запобігання розвитку плісняви.