Церкоспороз квасолі

Типові симптоми проявляються як дрібні плями, які поступово розростаються. Вони часто мають кутасту форму, обмежену жилками листка, і темно-коричневе забарвлення.

Центральна частина плям з часом світлішає, а навколо неї залишається виражений червоно-бурий обідок. При сильному ураженні листя стає жовтим, сохне і передчасно опадає.

На нижній поверхні листків у місцях ураження формується оливково-сірий наліт — це конідії та конідієносці гриба. За високої вологості цей наліт стає дуже помітним.

Хвороба також вражає стебла, викликаючи появу подовжених плям, що може призвести до ламкості рослини. На бобах плями зазвичай невеликі, але вони погіршують товарний вигляд продукції.

Масове ураження починається з нижніх листків і поступово просувається до верхніх ярусів, що суттєво послаблює розвиток усієї рослини.

Збудником церкоспорозу квасолі є недосконалий гриб Pseudocercospora cruenta. Цей патоген є спеціалізованим паразитом, що вражає представників родини бобових у різних кліматичних зонах.

Гриб розвивається в тканинах рослини, виділяючи токсини, які призводять до відмирання клітин. Міцелій патогена зазвичай проникає через продихи листя, що робить процес інфікування швидким за сприятливих умов.

Основна частина життєвого циклу гриба проходить у вигляді конідіального спороношення. Конідії мають видовжену форму, вони легко переносяться вітром, краплями дощу та комахами на сусідні рослини.

Зимує патоген переважно на рослинних рештках, що залишилися в полі після збирання врожаю. Також можливе збереження інфекції на поверхні насіння, що є небезпечним фактором поширення.

Біологія гриба дозволяє йому адаптуватися до різних умов, тому він вважається досить поширеною загрозою для промислових посівів квасолі звичайної.

Найкращі умови для розвитку інфекції — це поєднання високої вологості повітря та помірних температур. Гриб активно розвивається, коли температура коливається в межах 20-25°C.

Часті дощі та тривалі ранкові тумани сприяють швидкому проростанню конідій на поверхні листя. Капельна волога — головний активатор поширення патогену на нові площі.

Загущені посіви, де рослини не провітрюються, створюють специфічний мікроклімат, в якому гриб Pseudocercospora cruenta може вразити значну частину посівів за короткий термін.

Дефіцит сонячного світла та надмірне зволоження ґрунту також опосередковано сприяють розвитку хвороби, оскільки рослини стають більш вразливими до інфекцій.

Періодичні температурні коливання влітку при достатньому зволоженні призводять до появи нових хвиль інфекції, що значно ускладнює ситуацію на полі.

Основна шкода від церкоспорозу полягає у зниженні площі фотосинтезуючої поверхні. Листя, що уражене хворобою, втрачає здатність до нормального накопичення вуглеводів.

Передчасне відмирання листкового апарату веде до прискореного дозрівання, внаслідок чого боби формуються дрібними, а зерно стає щуплим і втрачає свою масу.

Крім прямого зниження врожайності, хвороба значно знижує посівні якості зерна. Насіння, зібране з уражених рослин, має низьку енергію проростання.

Пошкоджені стебла втрачають механічну міцність, що може призвести до полягання квасолі, особливо при несприятливих погодних умовах перед збиранням урожаю.

Загальні втрати продуктивності в умовах епіфітотії можуть складати від 20% до 50%, що робить церкоспороз одним із серйозних факторів ризику в бобівництві.

Найефективніший захід захисту — дотримання сівозміни, при якій квасоля повертається на поле не раніше ніж через 3 роки, що дозволяє зменшити запас інфекції в ґрунті.

Ретельне видалення та глибоке заорювання рослинних залишків відразу після збирання врожаю суттєво зменшує кількість спор, що зимують у полі.

Використання стійких до церкоспорозу сортів квасолі є пріоритетним напрямком. Селекційна робота постійно ведеться над підвищенням резистентності сучасних гібридів.

При загрозі епіфітотій застосовують обприскування фунгіцидами з груп триазолів або стробілуринів. Обробки слід починати при перших ознаках появи плям на нижніх листках.

• Дотримання просторової ізоляції від минулорічних посівів.
• Використання якісного, протруєного насіннєвого матеріалу.
• Знищення бур'янів із родини бобових, що можуть бути резерваторами інфекції.