Калонектрія падуболиста

Перші ознаки ураження проявляються у вигляді побуріння кореневої системи та появи виразок на кореневій шийці. Молоді паростки швидко в’януть і гинуть.

На листі дорослих рослин утворюються хлоротичні, а згодом некротичні плями неправильної форми, які можуть зливатися між собою.

При підвищеній вологості на уражених ділянках з’являється характерний біло-рожевий наліт, який є масовим скупченням спор патогену.

Рослини часто виглядають пригніченими, відстають у рості, їх листя жовтіє, скручується і передчасно опадає, що призводить до втрати тургору.

При розрізі стебла спостерігається побуріння провідних судин, що свідчить про глибоке проникнення інфекції та порушення транспорту поживних речовин.

Збудником хвороби є аскоміцет Calonectria ilicicola, який має анаморфну стадію Cylindrocladium parasiticum. Це небезпечний ґрунтовий патоген, здатний тривалий час зберігати життєздатність у вигляді хламідоспор.

Гриб володіє широким спектром господарів, що робить його надзвичайно небезпечним для сільськогосподарських та декоративних культур у різних кліматичних зонах.

Поширення інфекції здійснюється переважно через заражений ґрунт, насіння або інвентар, а також за допомогою конідій, що розносяться краплями дощу.

Живлячись тканинами рослини, міцелій гриба проникає глибоко в судинну систему, поступово руйнуючи її структуру та призводячи до швидкого в’янення.

Наявність статевого циклу розмноження дозволяє грибу ефективно адаптуватися до умов зовнішнього середовища, ускладнюючи боротьбу з ним.

Розвиток патогену стимулюється високою температурою повітря в межах +25…+30°C та високою відносною вологістю повітря і ґрунту.

Надмірне поливання або часті опади створюють ідеальні умови для проростання спор гриба та активної колонізації кореневої зони.

Дефіцит аерації ґрунту через його переущільнення значно погіршує стан кореневої системи та підвищує сприйнятливість рослин до зараження.

Порушення правил сівозміни, зокрема вирощування сприйнятливих культур на одному місці, призводить до накопичення інфекційного навантаження.

Стресові чинники, такі як механічні пошкодження коренів або вплив гербіцидів, відкривають шлях для легкого проникнення гриба в тканини.

Основна шкода полягає у випадінні рослин на початкових етапах розвитку, що значно знижує густоту посівів та потенційний рівень урожайності.

Ураження кореневої системи обмежує здатність рослини споживати вологу та мінеральні елементи, що призводить до загального виснаження організму.

У випадку сої та бобових культур хвороба спричиняє суттєве зниження маси тисячі насінин та погіршення їхньої посівної якості.

В осередках ураження спостерігається повна втрата врожаю, що змушує фермерів списувати цілі поля через нерентабельність їх подальшого обробітку.

Хвороба має негативний вплив на фінансову стабільність агропідприємств, оскільки боротьба з нею потребує значних витрат на фунгіциди та дезінфекцію.

Головним заходом є використання виключно здорового насіннєвого матеріалу, що пройшов перевірку на наявність фітопатогенів.

• Дотримання науково обґрунтованої сівозміни із введенням культур, що не вражаються даним грибом.
• Забезпечення належного дренажу на полях для уникнення застою води та надмірної вологості.
• Застосування якісного протруєння насіння спеціалізованими фунгіцидними препаратами.
• Регулярна дезінфекція сільськогосподарського інвентарю та обладнання для запобігання перенесенню спор.

Для боротьби з патогеном рекомендується підтримувати оптимальний рівень живлення рослин, що зміцнює їхній природний імунітет.

У разі виявлення вогнищ ураження необхідно проводити їх локалізацію та знищення рослинних решток, щоб обмежити поширення збудника.