Калонектрія бразильська

На початкових етапах розвитку хвороби на листках з'являються дрібні коричневі плями, які з часом збільшуються і зливаються між собою.

На пагонах та стовбурах молодих дерев утворюються характерні виразки (канкери), які порушують транспортування води та поживних речовин, спричиняючи в’янення верхівки.

Уражена коренева система набуває темного кольору, стає ламкою і поступово загниває, що призводить до швидкої загибелі всього саджанця.

У разі підвищеної вологості на поверхні уражених ділянок виникає характерний наліт, який складається з міцелію та органів спороношення патогену.

Молоді рослини в умовах розплідників часто страждають від «чорної ніжки», що супроводжується масовим виляганням і загибеллям посівів.

Збудником цієї хвороби є гриб Calonectria brasiliensis, який належить до класу аскоміцетів. Цей патоген відомий своєю здатністю вражати широкий спектр деревних видів, зокрема у країнах з теплим кліматом.

Гриб має складний життєвий цикл, що включає як статеву, так і безстатеву стадії розвитку. Анаморфна стадія патогену часто класифікується як Cylindrocladium brasiliensis.

Міцелій гриба здатний проникати глибоко в тканини господаря, руйнуючи клітинну структуру завдяки виділенню ферментів. Це призводить до порушення обміну речовин у рослини та її поступового відмирання.

Патоген відзначається надзвичайною стійкістю в навколишньому середовищі, оскільки може виживати в ґрунті протягом тривалого часу навіть за відсутності основної культури.

Розмноження відбувається переважно за допомогою спор (конідій), які легко переносяться водою, вітром або разом із зараженою ґрунтовою масою під час пересадки рослин.

Розвиток Calonectria brasiliensis потребує високого рівня вологості повітря, що сприяє активному проростанню спор та колонізації нових тканин.

Оптимальна температура для розвитку патогену коливається в межах 20–28°C, що пояснює його широке поширення в тропічних та субтропічних регіонах.

Загущені посіви в розплідниках створюють мікроклімат із недостатньою вентиляцією, що є ідеальним середовищем для стрімкого розповсюдження інфекції.

Часті дощі або надмірний полив дощуванням сприяють перенесенню спор з краплями води на здорові частини рослин, розширюючи зону ураження.

Слабкий імунітет рослин, викликаний дефіцитом мікроелементів або механічними травмами, значно полегшує проникнення інфекції всередину тканин.

Хвороба завдає значних економічних збитків лісовому господарству, зокрема плантаціям евкаліпта, які є чутливими до цього виду патогену.

Високий рівень смертності сіянців у розплідниках призводить до порушення планів лісовідновлення та додаткових витрат на закупівлю посадкового матеріалу.

На промислових плантаціях патоген спричиняє зниження загальної біомаси дерев, що негативно впливає на вихід деревини та рентабельність виробництва.

Масові епіфітотії в розплідниках можуть знищити майже весь врожай посадкового матеріалу за короткий проміжок часу, якщо не вжити заходів.

Тривале перебування збудника в ґрунті унеможливлює використання інфікованих ділянок для вирощування сприйнятливих видів протягом декілько-років.

Найважливішим заходом захисту є контроль якості посадкового матеріалу та його обов'язкове знезараження перед висадкою в ґрунт.

Слід дотримуватися правильної агротехніки, зокрема уникати надмірного поливу та забезпечувати належну аерацію посівів у розплідниках.

Важливо своєчасно видаляти та знищувати заражені рослини, щоб запобігти накопиченню інфекційного навантаження на ділянці.

Застосування фунгіцидних препаратів на основі активних речовин, дозволених для лісових культур, дозволяє стримати розвиток хвороби на ранніх етапах.

Дезінфекція сільськогосподарського інструменту та техніки після роботи на уражених ділянках є обов’язковою умовою запобігання поширенню інфекції.