Калонектрія авезікулата

Першими ознаками ураження є поява дрібних некротичних плям на листі, які швидко збільшуються в розмірах та набувають червонувато-коричневого кольору з чітким жовтим обідком.

На прикореневій частині стебла молодих сіянців спостерігається почорніння тканин, що призводить до розвитку кореневої гнилі та подальшого в'янення всієї рослини.

При підвищеній вологості навколишнього середовища на уражених ділянках з’являється білуватий або кремовий наліт, що є ознакою активного спороутворення гриба.

Рослини, уражені хворобою, значно відстають у рості, листя поступово жовтіє та передчасно опадає, що призводить до загального виснаження саджанця.

Якщо інфекція вражає кореневу шийку, рослина може загинути протягом лічених днів через повне руйнування судинної системи нижньої частини стебла.

Збудником хвороби є мікроскопічний гриб Calonectria avesiculata, що належить до класу аскоміцетів. Цей патоген є серйозною загрозою для лісових культур у розплідниках по всьому світу.

Гриб має складний життєвий цикл, що включає стадію утворення конідій (Cylindrocladium avesiculatum), які є основним джерелом поширення інфекції в теплицях.

Патоген здатний формувати стійкі структури — мікросклероції, які залишаються життєздатними в ґрунті протягом тривалого часу, навіть за відсутності рослини-господаря.

До кола рослин-господарів входять переважно представники роду евкаліпт (Eucalyptus), проте гриб може вражати й інші декоративні та лісові види дерев.

Передача патогену здійснюється через заражений субстрат, насіння, інструменти, а також краплі вологи, що розносяться повітряними потоками під час зрошення або дощу.

Висока відносна вологість повітря (вище 85%) є ключовим фактором, що активізує проростання конідій та подальше поширення патогену по всіх рослинах у теплиці.

Оптимальна температура для розвитку міцелію становить +22...+26°C, що відповідає умовам вирощування багатьох тропічних культур у закритому ґрунті.

Застій повітря через недостатню вентиляцію в парниках створює мікроклімат, ідеальний для накопичення інфекційного навантаження та швидкого зараження здорових саджанців.

Надмірний полив, що призводить до перезволоження ґрунтової суміші, посилює розвиток кореневих гнилей і сприяє поширенню гриба через ґрунтові води.

Порушення санітарних норм при догляді за рослинами, зокрема робота брудним інструментом, сприяє рознесенню спор між окремими ящиками та секціями розплідника.

Основна шкода полягає у масовій загибелі посадкового матеріалу в лісових розплідниках, що призводить до дефіциту здорових сіянців для лісовідновлення.

Інфекція знижує товарні якості садивного матеріалу, роблячи його непридатним для реалізації та висадки на постійне місце зростання.

Пошкодження кореневої системи ускладнює приживлюваність дерев після висадки у відкритий ґрунт, що веде до зрідженості майбутніх лісових насаджень.

Витрати на ліквідацію вогнищ хвороби та проведення регулярних дезінфекційних заходів значно підвищують собівартість вирощування кожного окремого саджанця.

Патоген створює небезпеку фітосанітарного ризику при міжнародних перевезеннях рослин, оскільки гриб легко переноситься у прихованій формі.

Використання якісного, сертифікованого насіння та знезараженого ґрунтового субстрату є першим і найважливішим етапом профілактики хвороби.

Регулярне провітрювання теплиць та утримання вологості на рівні нижче критичної позначки суттєво обмежує розвиток грибкової інфекції.

Впровадження суворої гігієни в розплідниках, включаючи регулярну дезінфекцію інвентарю, горщиків та робочих поверхонь, запобігає передачі спор.

У разі появи симптомів необхідно провести негайне видалення та ізоляцію уражених рослин з подальшим проведенням фунгіцидних обробок сусідніх екземплярів.

Використання препаратів на основі міді або системних фунгіцидів (наприклад, тіофанат-метилу) допомагає стримати поширення хвороби при вчасному виявленні перших ознак.