Мозаїка пшениці

Перші ознаки хвороби з'являються рано навесні після відновлення вегетації. На листках виникають хлоротичні штрихи та плями, що згодом набувають веретеноподібної форми.

Хворі рослини суттєво відстають у рості порівняно зі здоровими. Візуально посіви стають строкатими, що особливо помітно при сонячному освітленні.

У разі прогресування хвороби листя набуває жовтуватого відтінку. Часто спостерігається некротизація тканин вздовж жилок листка.

Захворювання стимулює надмірне кущіння: рослини утворюють багато пагонів, проте ці пагони слабкі та часто не утворюють повноцінного колоса.

Симптоми хвороби найяскравіше виражені в прохолодну погоду при температурі від +5 до +15 градусів і зазвичай зникають при настанні тепла.

Збудником хвороби є вірус Wheat spindle streak mosaic virus (WSSMV), що належить до роду Bymovirus. Це вірус з одноланцюговою РНК, який має високу стійкість у ґрунті.

Головним резерватом та переносником вірусу є ґрунтовий паразит — Polymyxa graminis. Зооспори цього патогену заражають кореневу систему рослин безпосередньо в ґрунті.

Вірус вражає широкий спектр злакових культур, включаючи пшеницю, ячмінь та жито. Інфікування відбувається переважно в осінній період одразу після сходів.

Переносник Polymyxa graminis може виживати в ґрунті у формі цист протягом багатьох років, що робить сівозміну обмежено ефективною проти самого патогену.

Біологія вірусу тісно пов'язана з життєдіяльністю переносника, який активізується у вологих умовах, забезпечуючи масове інфікування коренів.

Розвиток хвороби залежить від гідротермічних умов осіннього та весняного періодів. Найбільш сприятливою є затяжна волога та прохолодна осінь.

Оптимальним фактором для розмноження переносника Polymyxa graminis є надмірне зволоження ґрунту та низькі температури повітря в період осінньої вегетації.

Зараження озимих культур відбувається найбільш інтенсивно, коли температура ґрунту знаходиться в межах від +8 до +12 градусів Цельсія.

Поширення інфекції по полю відбувається механічно при обробітку ґрунту, переміщенні техніки, а також з дощовими або талими водами.

Інфекційний фон накопичується на полях, де порушується сівозміна та пшениця висівається в монокультурі протягом кількох сезонів.

Шкодочинність вірусу полягає в суттєвому зниженні продуктивності посівів. Через порушення фотосинтезу рослини втрачають енергію для формування врожаю.

Спостерігається зниження маси тисячі зерен та їхньої виповненості, що прямо впливає на обсяг врожаю. Зерно часто стає щуплим та знижується його якість.

Хворі рослини стають вразливішими до інших стресових факторів, таких як заморозки, посуха чи ураження грибковими хворобами.

• Зменшення кількості продуктивних стебел.
• Падіння врожайності зерна на 10–30% залежно від інтенсивності зараження.
• Погіршення технологічних та посівних якостей зерна.

Економічні втрати є найбільш відчутними при ранньому зараженні посівів, коли закладаються основні елементи продуктивності пшениці.

Найефективнішим методом захисту є вирощування стійких або толерантних сортів, оскільки хімічних препаратів для лікування вірусів не існує.

Важливо суворо дотримуватися сівозміни. Не рекомендується повертати пшеницю на інфіковані ділянки протягом 3–5 років після виявлення ознак хвороби.

Агротехнічні заходи повинні включати покращення дренажу ґрунту для уникнення надмірного зволоження, що сприяє розвитку переносника вірусу.

Доцільно уникати дуже ранніх строків посіву озимих, щоб уникнути періоду масового зараження при низьких температурах ґрунту.

Необхідно проводити ретельне очищення сільськогосподарської техніки від залишків ґрунту перед виїздом на здорові поля для мінімізації ризиків розповсюдження.