Буркхольдеріоз

Перші симптоми проявляються у вигляді дрібних плям, що мають водянисту консистенцію, які згодом темніють та охоплюють великі площі тканин.

На поверхні уражених ділянок за високої вологості часто виступає слиз (бактеріальний ексудат), що є типовим для бактеріальних інфекцій.

У цибулинних та бульбових рослин хвороба вражає підземну частину, спричиняючи гниття тканин, яке може поширюватися на всю рослину.

Ураження судинної системи супроводжується в’яненням рослин, що часто плутають із дефіцитом вологи, проте полив не покращує стан насаджень.

• Поява плям неправильної форми на листках.
• Деформація молодих пагонів та бутонів.
• Розпад тканин кореневої шийки.
• Потемніння судинних пучків на зрізі стебла.

Збудником захворювання є бактерії роду Burkholderia, зокрема вид Burkholderia gladioli, що широко поширені у ґрунтах та на рослинних рештках.

Ці бактерії мають здатність швидко розмножуватися у судинній системі або міжклітинних просторах тканин рослин-господарів.

Виділяючи ферменти пектолітичної дії, патоген руйнує клітинні структури, що призводить до розм’якшення та подальшої гнилі органів рослини.

Бактерії вирізняються стійкістю до несприятливих умов середовища, що дозволяє їм виживати протягом тривалого часу навіть за відсутності основної культури.

Біологічна особливість збудника полягає у його здатності до швидкого поширення через воду, ґрунт та механічне перенесення інфекції.

Розвиток буркхольдеріозу стимулюється стабільно високою вологістю повітря та температурою в межах 20–28 градусів за Цельсієм.

Надмірна кількість атмосферних опадів створює умови для швидкого розбризкування бактерій та масового зараження здорових рослин на полі.

Підвищена кислотність ґрунту або його перезволоження значно погіршують імунітет рослин, роблячи їх більш вразливими до нападу патогенів.

Пошкодження рослин шкідниками або через недотримання техніки обрізки відкриває прямий шлях для проникнення інфекції всередину тканин.

Недотримання правил агротехніки, зокрема загущення посівів, сприяє накопиченню вологи та створенню мікроклімату, ідеального для розмноження бактерій.

Шкідливість захворювання полягає у суттєвому зниженні якості та кількості врожаю, що призводить до прямих збитків у господарствах.

Бактеріальні гнилі, викликані цим збудником, роблять продукцію непридатною для тривалого зберігання через швидке псування у сховищах.

Ураження декоративних культур призводить до повної втрати товарного вигляду, що робить неможливою їх реалізацію як посадкового матеріалу.

Інфекція може швидко поширюватися по всьому полю, перетворюючись на епіфітотію при ігноруванні заходів боротьби на ранніх стадіях.

Наслідком розвитку хвороби є виснаження рослин, зниження їхньої енергії росту та, зрештою, повна загибель насаджень.

Система захисту базується на обов’язковому дотриманні сівозміни, що перериває цикл розмноження бактерій у ґрунті.

Використання лише стійких сортів та здорового садивного матеріалу є ключовою передумовою для запобігання поширенню інфекції.

Необхідно проводити ретельну дезінфекцію інструментів, якими здійснюється догляд, для уникнення перенесення патогена між рослинами.

Застосування фунгіцидів та бактерицидних препаратів на основі міді допомагає стримати поширення хвороби на початкових етапах виявлення.

Важливо вчасно проводити видалення та знищення хворих рослин за межами поля, а також знищувати бур’яни, які можуть виступати резерваторами інфекції.