Брадиризобіум

Головною ознакою ефективної симбіотичної активності є наявність розвинених бульбочок на корінні бобових культур протягом вегетаційного періоду.

Внутрішня тканина функціональних бульбочок має характерний рожевий або червоний відтінок, зумовлений наявністю білка леггемоглобіну, що регулює кисень.

Рослини, що вступили в успішний симбіоз, мають насичено-зелене забарвлення листя та інтенсивно розвиваються навіть на ґрунтах з низьким вмістом поживних речовин.

Відсутність ознак симбіозу приводить до появи хлорозу, пожовтіння нижніх листків та загального відставання рослин у рості через азотне голодування.

Не слід плутати ці бульбочки з патологічними розростаннями, спричиненими нематодами; останні зазвичай мають іншу форму і виглядають як хаотичні деформації кореня.

Брадиризобіум (Bradyrhizobium) не є збудником хвороб або патогеном рослин. Це рід корисних ґрунтових бактерій, які вступають у симбіоз із кореневою системою бобових рослин.

Ці мікроорганізми живуть у ґрунті та проникають у коріння рослин, де утворюють спеціальні структури — бульбочки, необхідні для здійснення біологічної фіксації азоту.

Рослина забезпечує бактерії енергією у вигляді вуглеводів, а натомість отримує доступний для споживання азот, який бактерії вилучають безпосередньо з повітря.

Цей процес є критично важливим для природного відновлення родючості ґрунтів та зменшення потреби у внесенні мінеральних азотних добрив.

Через наявність наростів на коренях (бульбочок) недосвідчені аграрії часто помилково приймають діяльність цих корисних бактерій за прояв патологічних захворювань або галлів.

Оптимальне функціонування цих бактерій залежить від наявності специфічного штаму, який повинен бути сумісним із конкретним видом чи сортом бобової культури.

Температура ґрунту є визначальним чинником: активна діяльність бактерій спостерігається при стабільних показниках від +20 до +28 градусів за Цельсієм.

Рівень кислотності ґрунту має бути близьким до нейтрального (pH 6.0–7.5), оскільки в кислих середовищах виживання та розвиток колоній значно обмежуються.

Потреба у волозі є помірною; перезволоження ґрунту обмежує доступ кисню до коренів, що блокує механізм азотфіксації всередині бульбочок.

Надмірна кількість доступного мінерального азоту в ґрунті може виступати інгібітором, оскільки рослина починає «лінуватися» та відмовляється від симбіозу з бактеріями.

Брадиризобіум є виключно корисним об'єктом, що сприяє підвищенню врожайності та якості продукції завдяки збагаченню ґрунту органічним азотом.

Будь-яка шкода від цих бактерій відсутня; вони є незамінним елементом екологічного землеробства та сучасної технології вирощування сої та люпину.

Можливі втрати врожаю виникають не через бактерії, а через порушення технології інокуляції, коли бактерії не колонізують коріння в достатній кількості.

Неефективні штами, що іноді зустрічаються в природі, можуть утворювати малоактивні бульбочки, які не приносять користі, але це не є хворобою в класичному розумінні.

Тому головне завдання агронома — забезпечити якісну інокуляцію, щоб максимізувати користь від взаємодії з корисними мікроорганізмами.

Основним методом контролю є вибір та застосування якісних біопрепаратів (інокулянтів), що містять відібрані високоефективні штами бактерій.

Важливо забезпечити правильне зберігання інокулянтів та їх використання відповідно до інструкції безпосередньо перед висівом насіння.

Проведення агротехнічних заходів з розкислення ґрунту (вапнування) є обов'язковим для підтримання життєдіяльності бактеріальних колоній у ґрунті.

Необхідно уникати змішування інокулянтів з хімічними протруйниками, які можуть виявитися токсичними та знищити корисну мікрофлору на поверхні насіння.

Дотримання сівозміни дозволяє накопичувати корисні популяції бактерій у ґрунті, що забезпечує стабільну врожайність бобових культур протягом років.