Ботріобазидієві

Першими ознаками ураження є поява сірувато-білого павутинистого нальоту на нижніх листках та стеблах, що торкаються ґрунту.

Згодом у місцях контакту з нальотом тканини починають розм'якшуватися, з'являються вогнища гниття, які швидко поширюються вгору по стеблу.

Рослини починають відставати в рості, їх листя втрачає тургор, жовтіє та передчасно відмирає через пошкодження провідних судин.

Коренева шийка стає бурою, що вказує на некротичні процеси, які проникають у глибинні тканини стебла.

• Сірий павутинистий наліт на стеблах.
• Вогнища гниття в прикореневій зоні.
• Зів'янення та пожовтіння вегетативних органів.
• Повна загибель проростків при ранньому зараженні.

Ботріобазидієві (Botryobasidiaceae) — це родина грибів, що включає патогенні види, які можуть вражати широкий спектр сільськогосподарських та декоративних культур.

Патоген часто поширюється через міцелій, що живе в ґрунті, або через інфіковані рослинні рештки, які залишаються після збору врожаю.

Гриб здатен утворювати специфічні гіфи, які обплітають стебло рослини, порушуючи обмін речовин та доступ поживних елементів.

Розвиток патогена тісно пов'язаний з біологічними особливостями анаморфних форм, що дозволяють грибу виживати у несприятливих умовах.

Він є типовим представником ґрунтових інфекцій, які активізуються при контакті вегетативних частин рослин з вологим субстратом.

Висока відносна вологість повітря є головним фактором, що стимулює розростання грибниці ботріобазидієвих на поверхні рослин.

Загущені посіви створюють умови постійної вологості, де просихання стебел відбувається занадто повільно, що сприяє інфікуванню.

Підвищена кислотність ґрунту та відсутність дренажу створюють сприятливе середовище для розвитку грибної мікрофлори.

Температурний режим у межах 18-24 градусів Цельсія є оптимальним для агресивного розвитку патогена в умовах закритого та відкритого ґрунту.

Постійне вирощування монокультури призводить до накопичення інфекційного початку у верхньому шарі ґрунту.

Головна небезпека полягає у швидкому знищенні значної частини врожаю через ураження як молодих сходів, так і дорослих рослин.

Зниження якості товарної продукції робить її непридатною до тривалого зберігання та реалізації на ринку свіжих овочів.

Поширення хвороби в умовах теплиць може призвести до повної втрати врожаю протягом кількох тижнів при ігноруванні перших симптомів.

Рослини, що вижили, мають значно меншу врожайність та високу схильність до вилягання через пошкодження основи стебла.

Хвороба суттєво послаблює імунітет рослин, що робить їх вразливими до нападу шкідників та інших хвороб.

Сівозміна з використанням попередників, які не є господарями для даного гриба, є найбільш ефективним біологічним методом контролю.

Ретельне видалення всіх залишків уражених рослин з поля після збору врожаю є обов'язковим заходом для зменшення інфекційного фону.

Підтримання оптимального режиму поливу та уникання перезволоження верхнього шару ґрунту значно обмежує поширення гриба.

Використання сучасних фунгіцидів під час вегетації дозволяє зупинити розвиток хвороби при виявленні перших вогнищ інфекції.

Регулярний моніторинг посівів дозволяє вчасно виявити патоген та провести локальні обробки, не чекаючи масового поширення хвороби.