Фомоз

Ключовою ознакою ураження є некротичні плями на листках, що мають сірий або коричневий колір із темною облямівкою. У центрі таких плям з часом чітко проглядаються дрібні чорні точки — пікніди гриба.

При ураженні стебел, особливо в прикореневій зоні, утворюються глибокі виразки або сухі гнилі, які часто охоплюють кореневу шийку. Це призводить до розм'якшення тканин і може викликати вилягання рослин при сильних поривах вітру.

Коренева система при зараженні Boeremia також страждає: спостерігається потемніння і відмирання дрібних корінців, що значно знижує здатність рослини поглинати вологу та елементи живлення з ґрунту.

На стручках капустяних культур хвороба проявляється у вигляді втиснутих плям неправильної форми. У міру дозрівання насіння всередині таких стручків часто стає щуплим або заражається грибницею, що робить його непридатним для сівби.

• Пожовтіння та в'янення листків нижнього ярусу.
• Поява сірих сухих плям на вегетативних органах.
• Чорні точкові плодові тіла (пікніди) на некрозах.
• Розтріскування кореневої шийки та стебла біля основи.

Збудником захворювання є недосконалі гриби роду Boeremia, найбільш відомим представником якого є Boeremia lingam (раніше класифікувався як Phoma lingam). Це вузькоспеціалізований патоген, що належить до класу аскоміцетів і уражає переважно рослини родини Капустяні (Brassicaceae).

Гриб здатний зберігатися в ґрунті на рослинних рештках, а також передаватися з насіннєвим матеріалом. У циклі розвитку патогена присутні як безстатева стадія (пікніди зі спорами), так і статева стадія (псевдотеції з аскоспорами), що робить його вкрай стійким до несприятливих умов.

Інфекційний процес починається з проростання пікноспор, які поширюються краплями дощу або вітром на сусідні рослини. Аскоспори, що утворюються на перезимувалих рештках, можуть розноситися на значні відстані, ініціюючи осередки первинного зараження на молодих посівах.

Міцелій гриба проникає в тканини рослини через продихи або механічні пошкодження. Всередині уражених органів патоген активно розвивається, руйнуючи клітини та судинну систему господаря, що призводить до порушення обміну речовин і живлення рослини.

Життєздатність гриба в ґрунті може зберігатися до 3-4 років, що вимагає суворого дотримання сівозміни. Ідентифікація збудника часто проводиться за наявністю характерних чорних точок — пікнід — на некротичних ділянках тканин.

Розвитку Boeremia сприяє висока вологість повітря та помірна температура в межах +15...+25°C. Часті дощі та наявність крапельно-рідкої вологи на поверхні листків є критичними факторами для активного проростання спор.

Загущені посіви, де утруднена вентиляція і спостерігається підвищена вологість всередині травостою, стають ідеальним середовищем для швидкого поширення інфекції. Нестача світла та надмірне азотне живлення також можуть сприяти схильності рослин до захворювання.

Механічні пошкодження стебел і листків, спричинені шкідниками або агротехнічними заходами, створюють вхідні ворота для грибної інфекції. Своєчасний контроль популяцій комах значно знижує ризик вторинного ураження грибом.

Температурні коливання в осінній період часто провокують активацію патогена на озимих культурах. Оптимальні умови для зараження сім'ядоль та молодих листків зберігаються в період тривалих туманів і рос.

Агротехнічні стреси, такі як нестача мікроелементів або порушення строків сівби, знижують природний імунітет рослин, роблячи їх більш вразливими перед впливом Boeremia.

Фомоз є однією з найбільш небезпечних хвороб ріпаку та інших капустяних, здатною призводити до повної втрати врожаю в сприятливі для патогена роки. Основний збиток пов'язаний із руйнуванням кореневої шийки, що порушує транспорт води та поживних речовин.

Ураження призводить до передчасного дозрівання рослин, що виражається в різкому зниженні маси 1000 зерен та їх олійності. У разі сильного розвитку хвороби відбувається масове вилягання посівів, що вкрай ускладнює механізоване збирання.

Окрім прямого зниження врожайності, патоген погіршує посівні якості насіння, роблячи його джерелом інфекції для майбутніх періодів. Заражене насіння має низьку енергію проростання та схожість.

Внутрішня інфекція насіння часто призводить до загибелі сходів ще до їх виходу на поверхню ґрунту, що зріджує посіви та знижує густоту стояння рослин. Це вимагає витрат на пересів та додаткових витрат на агрохімію.

Економічний збиток складається з витрат на застосування фунгіцидів, зниження товарної якості продукції та необхідності проведення глибокої обробки ґрунту для знищення інфекційного запасу.

Основним заходом профілактики є суворе дотримання сівозміни з поверненням капустяних культур на поле не раніше ніж через 3-4 роки. Це дозволяє патогену загинути в ґрунті через відсутність сприйнятливого господаря.

Використання якісного протруєного насіннєвого матеріалу є фундаментом захисту. Протруювання насіння фунгіцидами системної дії знищує зовнішню та внутрішню інфекцію, запобігаючи зараженню на ранніх етапах росту.

Важливим прийомом є своєчасне глибоке загортання пожнивних решток у ґрунт. Перегнивання рослинних решток прискорює руйнування грибниці та знижує запас спор у полі.

Застосування фунгіцидів у період вегетації має ґрунтуватися на моніторингу фітосанітарної обстановки та прогнозах погоди. Найбільш ефективними є обробки у фази формування розеткової частини та початку бутонізації.

Сорти з високою генетичною стійкістю до фомозу значно знижують потребу в пестицидному навантаженні. Селекція на імунітет до Boeremia є пріоритетним напрямком у сучасному землеробстві.