Біфідобактеріоз

Первинні ознаки проявляються у вигляді маслянистих плям, які поступово темніють та охоплюють значні ділянки листкової пластини.

Характерним симптомом є в’янення рослин, яке не супроводжується миттєвим висиханням, оскільки бактерії закупорюють судинні пучки.

На коренеплодах або стеблах можуть з'являтися мокрі гнилі, що супроводжуються неприємним запахом, який характерний для продуктів розпаду білків.

У вологу погоду на місці ураження часто виділяється бактеріальний ексудат, який з часом засихає у вигляді блискучої плівки або кірочки.

При затяжному перебігу хвороби спостерігається загальна деформація рослини та уповільнення темпів її розвитку порівняно зі здоровими екземплярами.

Збудником біфідобактеріозу є специфічні бактерії родини Bifidobacteriaceae, які здатні паразитувати на широкому колі сільськогосподарських культур.

Ці мікроорганізми є грамотрицательними паличками, що проникають у тканини рослин через мікротріщини або природні отвори в епідермісі.

Бактерії активно використовують поживні речовини клітин, виділяючи при цьому ферменти, що розчиняють клітинні стінки, що призводить до відмирання тканин.

Здатність збудника до виживання у ґрунті та на рештках рослин дозволяє йому накопичуватися на ділянці протягом кількох вегетаційних сезонів.

Поширення інфекції відбувається за допомогою дощу, вітру, сільськогосподарського інструменту, а також комах, що живляться соком рослин.

Найбільш сприятливі умови для розвитку інфекції створюються при підвищеній вологості повітря (понад 75%) та стабільних теплих температурах.

Порушення балансу мінерального живлення, зокрема надлишок азоту, робить тканини рослин ніжнішими та доступнішими для проникнення бактерій.

Погане провітрювання посівів або теплиць сприяє застою вологого повітря навколо листя, що стимулює розмноження патогенної мікрофлори.

Пошкодження рослин градом або під час механічного догляду за посівами різко збільшує ризик зараження через свіжі рани.

Висока щільність посадки ускладнює проведення профілактичних обробок і створює сприятливий мікроклімат для стрімкого розповсюдження хвороби.

Вредоносність біфідобактеріозу полягає у зниженні фотосинтетичної активності, що призводить до зменшення маси плодів та втрати їхніх поживних якостей.

Уражений врожай стає вразливим до вторинних інфекцій, тому навіть незначне ураження може призвести до повної втрати продукції при зберіганні.

Заражені насіннєві посіви втрачають схожість, що створює серйозні проблеми для подальшого вирощування культури на господарстві.

Системний характер хвороби робить майже неможливим відновлення рослини, тому часто доводиться видаляти цілі ділянки посадок для запобігання поширенню.

Економічні збитки зростають через необхідність постійного проведення захисних заходів та витрати на утилізацію заражених рослинних решток.

Основним засобом боротьби є використання стійких сортів та гібридів, які пройшли селекцію на несприйнятливість до бактеріальних інфекцій.

Дотримання сівозміни з поверненням культури на поле не раніше ніж через 3-4 роки значно знижує накопичення бактерій у ґрунті.

Використання біопрепаратів на основі корисних мікроорганізмів дозволяє створити захисний бар'єр навколо кореневої системи та надземних органів.

Ретельна дезінфекція сільськогосподарського інвентарю та тари є обов'язковою умовою для запобігання перенесенню інфекції між полями.

При виявленні вогнищ хвороби слід негайно проводити їх ізоляцію та обробку мідьвмісними препаратами для припинення подальшого розповсюдження.