Вірус м'якої мозаїки ячменю

Перші симптоми хвороби стають помітними у весняний період на молодих листках озимого ячменю у вигляді світло-зелених або жовтуватих смуг.

Згодом ці плями зливаються, утворюючи мозаїчний візерунок, який охоплює всю поверхню листової пластинки, що супроводжується відставанням у рості.

Рослини, уражені вірусом, виглядають слабкими, кущіння значно скорочується, а забарвлення стає нерівномірним, що нагадує хлороз через дефіцит поживних речовин.

У разі серйозного ураження спостерігається деформація листя, а іноді й передчасне відмирання нижніх ярусів, що знижує фотосинтетичну активність.

Візуальна діагностика потребує обережності, оскільки симптоми можуть варіюватися залежно від сорту ячменю та погодних умов конкретного сезону.

Збудником є Barley mild mosaic virus (BaMMV), який належить до роду Bymovirus і має складну систему передачі через ґрунт.

Переносником вірусу є спеціалізований ґрунтовий гриб Polymyxa graminis, зооспори якого здатні інфікувати кореневі волоски ячменю.

Вірусна частка вводиться в тканини рослини безпосередньо під час проникнення зооспор гриба, після чого починається системна інфекція.

Патоген зберігається в ґрунті протягом багатьох років у спорах гриба-переносника, що робить проблему виведення вірусу з поля надзвичайно складною.

Поширення інфекції відбувається під час обробітку ґрунту, коли заражений ґрунт переноситься на сусідні ділянки сільськогосподарською технікою.

Основним фактором розвитку є наявність вологого середовища в ґрунті, що необхідно для життєдіяльності гриба Polymyxa graminis.

Температурний режим у межах +10...+15°C восени є найбільш сприятливим для інфікування молодих посівів озимого ячменю.

Надмірна вологість ґрунту в початкові фази росту культури значно прискорює процес зараження та поширення вірусу на великих площах.

Постійне вирощування ячменю на одному полі призводить до накопичення інфекційного потенціалу, що провокує спалахи хвороби в наступні роки.

Агротехнічні помилки, що призводять до ущільнення ґрунту або застою води, створюють ідеальні умови для розмноження переносника.

Хвороба завдає великої шкоди озимому ячменю, оскільки порушує нормальний метаболізм і значно виснажує рослину ще до настання зими.

Зниження врожайності відбувається через зменшення кількості колосків у колосі та зниження маси зерен, що негативно позначається на прибутковості.

Уражені вірусом посіви мають низьку зимостійкість, що призводить до зрідження посівів та необхідності проведення підсівів або пересівів.

Якість отриманого зерна значно погіршується, воно втрачає свою натуру та стає непридатним для використання у якісних солодових цілях.

• Зниження густоти продуктивного стеблостою.
• Повільний ріст та розвиток рослин.
• Втрати врожаю зерна до 50%.

Основою захисту є використання стійких або толерантних сортів, які здатні протистояти інфекції навіть за наявності вірусу в ґрунті.

Дотримання сівозміни з великою перервою у вирощуванні сприйнятливих зернових культур дозволяє зменшити запас спор гриба в ґрунті.

Уникнення ранніх строків посіву дозволяє змістити фазу вразливості рослин на період, коли температура ґрунту стає менш сприятливою для зооспор.

Ретельне очищення сільськогосподарської техніки від залишків ґрунту після роботи на заражених полях запобігає перенесенню патогену.

Загальна культура землеробства та контроль бур'янів, що можуть виступати проміжними господарями, є обов'язковими елементами профілактики.