Аскосфероз

Головною ознакою хвороби є перетворення загиблих личинок на тверді сухі грудочки, що нагадують шматочки вапна або крейди, через що хворобу називають «вапняним розплодом».

На ранніх стадіях загибла личинка стає в'ялою, потім вкривається білим ватоподібним нальотом грибниці. Поступово личинка муміфікується і твердне.

При огляді рамок бджоляр може помітити муміфіковані личинки на дні вулика або на прилітній дошці, куди їх виносять бджоли-чистильниці.

У запечатаному розплоді можна виявити комірки, кришечки яких продірявлені або ввігнуті. Якщо розкрити таку комірку, всередині виявиться суха «вапняна» личинка.

При прогресуванні захворювання на поверхні мумій можуть з'являтися чорні плями — це місця скупчення зрілих плодових тіл гриба.

Збудником аскосферозу є сумчастий гриб Ascosphaera apis. Це специфічний патоген, що вражає виключно личинок медоносних бджіл у запечатаному та відкритому розплоді.

Гриб розмножується статевим шляхом, утворюючи плодові тіла — аскоспори, укладені у спеціальні капсули (спороцисти). Саме спори є основною формою збереження інфекції у вулику та на пасічному інвентарі.

Потрапляючи в кишечник личинки з кормом, спори проростають, утворюючи міцелій. Грибниця пронизує все тіло личинки, поступово виходячи назовні та вкриваючи її поверхню щільним білим нальотом.

Зараження часто відбувається у віці личинок 3–4 днів, коли їхній імунітет ослаблений, а умови в гнізді сприяють швидкому розвитку грибниці.

Важливо розуміти, що гриб має високу стійкість до зовнішніх факторів середовища, зберігаючи життєздатність у сухих стільниках та на вуликах протягом кількох років.

Розвитку гриба сприяють підвищена вологість усередині вулика, недостатня вентиляція та різкі коливання температури, які послаблюють бджолину сім'ю.

Найчастіше спалахи захворювання спостерігаються навесні, коли відбувається зміна поколінь бджіл, а гніздо часто переохолоджується через нестачу тепла від клубу.

Стресові фактори, такі як безконтрольне використання антибіотиків, неякісне харчування або утримання бджіл у вогких місцях, значно підвищують ризик зараження.

Поширення інфекції всередині пасіки відбувається через блукаючих бджіл, трутнів, а також через заражений бджолярський інвентар, годівниці та спільні поїлки.

Гриб активно розвивається при температурі від 25 до 30 градусів Цельсія, що практично збігається з оптимальними умовами вирощування розплоду у вулику.

Аскосфероз завдає суттєвих економічних збитків, знижуючи силу бджолиних сімей через масову загибель розплоду.

Хвороба призводить до затримки розвитку сім'ї: бджоли-годувальниці витрачають багато енергії на очищення комірок від загиблих личинок замість догляду за здоровим розплодом.

У запущених випадках продуктивність сім'ї падає в рази, що веде до значних втрат товарного меду та інших продуктів бджільництва.

Якщо вчасно не вжити заходів, уражена сім'я може повністю ослабнути і стати легкою здобиччю для шкідників (наприклад, воскової молі) або інших хвороб.

Постійна присутність спор у вулику створює приховане вогнище інфекції, яке може спровокувати епідемію на всій пасіці при настанні несприятливих умов.

Основою боротьби з аскосферозом є дотримання санітарних норм: регулярна дезінфекція вуликів, рамок та інструментів спеціалізованими препаратами.

Критично важливо забезпечити бджолам оптимальні умови утримання: утеплення гнізд у весняний період та покращення вентиляції для запобігання надмірній вологості.

При лікуванні використовують дозволені протигрибкові препарати (фунгіциди), які застосовуються у вигляді опудрювання рамок або згодовування з цукровим сиропом.

Для оздоровлення пасіки проводять заміну старих, темних стільників на свіжу вощину, а також здійснюють зміну маток на молодих, стійкіших до захворювань.

• Ізоляція хворих сімей
• Регулярна заміна кормів
• Контроль рівня вологості
• Дезінфекція інвентарю