Рабдовірус люцерни

Симптоматика ураження часто проявляється у вигляді вираженої мозаїчності листкових пластинок. Тканини листка набувають плямистого забарвлення з чергуванням світло-зелених та темно-зелених ділянок.

Спостерігається деформація листя, яке стає кучерявим або зморшкуватим. Краї листочків можуть підвертатися, що надає рослині пригніченого вигляду.

Помітне відставання рослин у рості та загальному розвитку. Уражені екземпляри значно нижчі за здорові, мають тонкі, слабкі стебла та погано розвинену кореневу систему.

У деяких випадках відзначається хлороз верхніх пагонів, що візуально нагадує дефіцит елементів живлення, проте не усувається внесенням мікродобрив.

Цвітіння рослин стає мізерним, а формування бобів сповільнюється. У запущених випадках спостерігається передчасне відмирання окремих вегетативних органів.

Збудником хвороби є Alphacytorhabdovirus alphamedicagonis, що належить до родини Rhabdoviridae. Це РНК-вмісний вірус, який має характерну бацилоподібну форму віріонів.

Тип хвороби — системна вірусна інфекція. Вірус вражає судинну систему рослини, порушуючи нормальний обмін речовин та транспорт поживних елементів від листків до коренів.

Основним резервуаром інфекції в природі виступають багаторічні бобові трави. Вірус здатний тривало зберігатися в коренях рослин, що перезимували.

Переносниками збудника в агроценозах є переважно сисні комахи. Найчастіше це різні види попелиць та цикадок, які набувають вірус під час живлення на хворих рослинах.

Передача вірусу відбувається трансоваріально або шляхом інокуляції під час живлення комахи-вектора на здорових тканинах кормової рослини.

Розвиток вірусу тісно корелює з активністю комах-переносників. Найбільш масове поширення інфекції спостерігається в періоди теплої та помірно вологої погоди.

Оптимальні умови для розмноження попелиці, яка є головним вектором, створюються у фази активного відростання вегетативної маси люцерни.

Загущені посіви та наявність бур'янів на полях сприяють швидшому переміщенню комах від однієї рослини до іншої.

Відсутність сівозміни та вирощування люцерни на одній ділянці протягом багатьох років призводить до накопичення високого інфекційного фону в ґрунті та рослинних рештках.

Стресові фактори, такі як посуха або механічні пошкодження під час скошування, можуть тимчасово підвищувати сприйнятливість рослин до зараження.

Вірус завдає серйозної шкоди врожайності зеленої маси, знижуючи загальну вегетативну продуктивність посівів люцерни в кілька разів.

Значно погіршується кормова якість сировини. У тканинах хворих рослин знижується концентрація білків, цукрів та біологічно активних речовин.

Інфекція скорочує термін господарського використання травостою. Заражені поля доводиться переорювати значно раніше запланованого терміну через випадання рослин.

Знижується зимостійкість культури, що призводить до зрідженості травостою після зимового періоду та швидкого заселення ділянок бур'янами.

Ураження люцерни вірусом тягне за собою економічні втрати для тваринницьких господарств, що залежать від стабільності заготівлі якісного сіна або сінажу.

Фундаментальною мірою боротьби є використання якісного, сертифікованого посівного матеріалу, вільного від вірусної інфекції.

Необхідне суворе дотримання просторової ізоляції між новими посівами люцерни та старими, потенційно зараженими ділянками.

Боротьба з комахами-переносниками (попелицями та цикадками) за допомогою інсектицидів у критичні фази розвитку культури є обов'язковим елементом захисту.

Важливо своєчасно проводити агротехнічні заходи зі знищення бур'янів, які можуть служити додатковими резервуарами вірусу.

• Своєчасна ротація культур у сівозміні.
• Просторова ізоляція полів.
• Контроль чисельності попелиці та цикадок.
• Використання стійких сортів селекції.
• Знищення падалиці та бур'янистих бобових трав.