Альбонектрія

Першим візуальним проявом хвороби є виникнення вдавлених плям на корі, які поступово темніють і стають схожими на виразки різної форми.

На поверхні відмерлих ділянок кори часто з'являються характерні спороношення гриба у вигляді дрібних світлих або рожевих горбочків.

Тріщини кори стають глибокими, оголюючи деревину, що призводить до поступового відмирання гілок і порушення загального розвитку рослини.

Листя на хворих гілках починає завчасно сохнути, скручуватися та опадати, а кінчики однорічних пагонів можуть відмирати, що нагадує симптоми опіку.

• вдавлені некротичні плями на стовбурі;
• утворення світлих спорових подушечок;
• глибокі поздовжні тріщини кори;
• засихання окремих частин крони.

Альбонектрія (лат. Albonectria) — це рід грибів, що належать до класу аскоміцетів, які є збудниками небезпечних некротичних захворювань багатьох видів рослин.

Цей патоген діє як умовно-патогенний організм, найчастіше вражаючи тканини рослин, що мають ослаблений імунітет або фізичні ушкодження стовбура.

Біологічний цикл розвитку гриба включає стадії конідіального спороношення, що забезпечує активне розмноження та швидке поширення у вегетаційний період.

Зимуючі стадії гриба зберігаються безпосередньо в уражених тканинах рослин, у тріщинах кори або в опалому листі, що залишилося під кроною дерев.

Поширення інфекції здійснюється потоками повітря, краплями дощу, а також переноситься комахами, що відвідують уражені ділянки кори.

Сприятливими умовами для активізації альбонектрії є тривала волога погода, особливо в осінній та весняний періоди, коли відбуваються коливання температур.

Рослини, що були пошкоджені морозами або сонячними опіками, стають першочерговими об'єктами для заселення цим патогенним грибом.

Загущені посадки з поганою вентиляцією створюють ідеальну вологість, яка стимулює проростання спор та колонізацію здорових тканин рослин.

Надмірне азотне живлення, що призводить до надмірного росту пагонів, часто робить тканини рослин менш стійкими до проникнення грибкових інфекцій.

Неправильна техніка обрізки, при якій залишаються відкриті рани, стає «воротами» для потрапляння інфекції всередину судинної системи дерева.

Шкідливість альбонектрії полягає у поступовому знищенні провідної системи рослини, що зрештою призводить до повної втрати врожайності та загибелі дерев.

Інфекція суттєво послаблює рослину, знижуючи її морозостійкість та стійкість до несприятливих умов середовища, що створює ризик швидкого ураження вторинними шкідниками.

Економічні збитки в садових господарствах пов'язані з необхідністю видалення значної частини крони або навіть цілих дерев у разі запущеної стадії хвороби.

Ураження молодих саджанців у розсадниках часто призводить до їхньої повної загибелі, що робить неможливим їх реалізацію та використання в садах.

Хвороба має хронічний характер, тому без втручання вона здатна швидко поширитися на всю плантацію, створюючи осередки постійної інфекції.

Ефективний контроль над альбонектрією базується на поєднанні санітарних заходів з хімічними методами обробки фунгіцидами широкого спектра дії.

Обов'язковою процедурою є регулярне видалення та спалювання сухостійних гілок, що є головним джерелом збереження та поширення спор у саду.

Після кожної обрізки інструмент повинен підлягати дезінфекції, а всі зрізи діаметром понад два сантиметри обов'язково обробляються антисептичними пастами.

Профілактичне обприскування дерев мідьвмісними препаратами восени, після опадання листя, та навесні до початку набрякання бруньок суттєво зменшує ризик зараження.

Підтримка оптимального водного режиму та збалансоване внесення добрив підвищують природний імунітет культур, дозволяючи їм ефективніше протистояти патогену.