Агарикоміцети

Головним зовнішнім симптомом є поява на стовбурах плодових тіл грибів, які можуть мати форму шапок, консолей або наростів.

Уражена деревина стає крихкою, змінює колір на більш світлий або темний, а іноді набуває специфічного запаху, що свідчить про процес гниття.

Листя на хворих деревах починає передчасно жовтіти, спостерігається деградація верхівкових пагонів та загальна втрата тургору.

Корнева гниль, викликана цими грибами, призводить до того, що дерева стають нестійкими до механічних навантажень та вітру.

Внутрішні порожнини всередині дерева часто є чіткою ознакою запущеної стадії патологічного процесу, який неможливо зупинити лікуванням.

Агарикоміцети (Agaricomycotina) — це велика група базидіальних грибів, що включає більшість видів, які спричиняють гниття деревини.

Вони є серйозними патогенами в агрономії, оскільки здатні руйнувати структуру стовбурів, кореневих систем та гілок багаторічних рослин.

Біологічно ці гриби відіграють роль редуцентів, але в умовах господарства їх активність призводить до значних втрат врожайності та якості деревини.

Гриби виділяють специфічні ферменти, які розкладають лігнін — основну речовину, що надає деревині міцності та жорсткості.

Вони здатні тривалий час існувати у вигляді міцелію всередині тканин рослини, поступово поширюючись на здорові ділянки.

Найкращими умовами для поширення агарикоміцетів є висока вологість середовища та наявність свіжих ран на корі рослин.

Відсутність правильного догляду та наявність ослаблених насаджень роблять ділянку вразливою до швидкої колонізації спорами грибів.

Поширення відбувається через спори, що переносяться вітром, а також через кореневі контакти, якщо патоген вже присутній у ґрунті.

Порушення водного балансу ґрунту та температурні стреси значно прискорюють процес розвитку міцелію в організмі дерева.

Занедбані сади та лісові смуги з великою кількістю гнилої деревини є постійними джерелами інфекційного навантаження.

Шкодочинність полягає в поступовому знищенні фізичної структури рослини, що зрештою призводить до її загибелі або втрати продуктивності.

Деревина, вражена грибами, повністю втрачає свої технічні якості, стаючи непридатною для господарського використання.

Інфекційні осередки створюють постійну загрозу зараження сусідніх здорових дерев, що ускладнює контроль за хворобою.

Значні економічні збитки виникають через необхідність викорчовування та утилізації великої кількості дорослих плодових насаджень.

Зниження імунітету рослин робить їх вразливими не тільки до грибів, а й до інших патогенів та комах-шкідників.

Основним заходом є профілактика механічних пошкоджень та негайна обробка місць зрізів захисними фунгіцидними пастами.

Потрібно вчасно проводити санітарну обрізку сухих та хворих гілок, видаляючи їх за межі ділянки для спалювання.

Видалення дерев з ознаками плодових тіл повинно супроводжуватися очищенням ґрунту від заражених кореневих залишків.

Створення оптимальних умов для росту та розвитку рослин є найефективнішим способом запобігання розвитку дереворуйнівних грибів.

• Регулярний огляд стовбурів та кореневих шийок.
• Дезінфекція інструментів після роботи з кожним деревом.
• Використання фунгіцидів при виявленні перших ознак міцелію.