Ахнантові водорості

Ознакою ураження є поява специфічного коричневого або золотистого нальоту на підводних частинах рослин, особливо на кореневій системі.

При спробі очищення наліт має дещо слизьку текстуру, а за фізичними властивостями нагадує дрібнозернисту плівку.

Рослини, уражені цими водоростями, часто виглядають пригніченими, мають блідий колір листків через порушення живлення.

На стінках гідропонних труб або резервуарів також може з’являтися аналогічний наліт, що підтверджує присутність колоній.

Мікроскопічне дослідження дозволяє побачити характерну структуру панцирів, що прикріплені до рослинних тканин.

Ахнантові водорості (ряд Achnanthales) належать до діатомових водоростей, які в умовах промислового або тепличного вирощування стають причиною небажаних обростань.

Це мікроскопічні еукаріоти, що мають щільні панцирі з діоксиду кремнію, завдяки яким вони міцно закріплюються на різних поверхнях.

Вони не є класичними паразитами, проте їхнє масове розмноження створює серйозні перешкоди для нормальної життєдіяльності культурних рослин.

Організми цього ряду розмножуються як статевим, так і вегетативним шляхом, що забезпечує швидке захоплення нових площ у водних системах.

У сільськогосподарському виробництві вони часто виступають як індикатор надлишку мінеральних речовин у поживному середовищі.

Розвиток водоростей активується при постійному впливі світла, яке проникає в ємності з поживним розчином.

Висока концентрація нітратів, фосфатів та кремнію у воді створює поживну базу для стрімкого розростання ахнантових водоростей.

Оптимальна температура води, яка зазвичай становить 20–24 градуси, прискорює цикл їхнього розвитку.

Погана циркуляція води у замкнених системах призводить до того, що спори осідають на корінні, утворюючи щільні колонії.

Тривале використання одного й того самого розчину без фільтрації та очищення сприяє накопиченню біомаси водоростей.

Головна шкода полягає у блокуванні доступу кисню до коренів, що викликає кисневе голодування та відмирання кореневої системи.

Конкуренція за поживні речовини призводить до виснаження розчину, що негативно позначається на врожайності.

Водорості можуть виділяти специфічні метаболіти, що змінюють кислотність середовища та пригнічують ріст основної культури.

Косметична шкода виражається у погіршенні товарного вигляду продукції, особливо при вирощуванні зелені на гідропоніці.

Масове поширення водоростей створює сприятливі умови для розмноження шкідливих бактерій навколо коренів рослин.

Затемнення резервуарів та труб є найбільш ефективним способом припинення фотосинтезу водоростей та їхнього розвитку.

Регулярна дезінфекція системи, включаючи очищення від осаду, дозволяє тримати чисельність організмів під контролем.

Встановлення систем ультрафіолетового знезараження води значно зменшує ризик зараження системи спорами діатомей.

Використання хімічних засобів для боротьби з водоростями повинно бути обережним, щоб не нашкодити культурним рослинам.

Корегування складу поживного розчину та контроль вмісту кремнію дозволяють створити несприятливі умови для росту цих організмів.