Бруньки

Брунька — зачаточний пагін. До створення умов, що спонукають до росту, вона перебуває в стані відносного спокою. Цей пагін має вісь, яка закінчується конусом росту. На осі розміщені зачатки листків, а в їхніх пазухах — зачатки нових бруньок. Зверху бруньку щільно закривають покривні луски. Бруньки формуються в пазухах листків і тому називаються пазушними (аксилярними). Місце прикріплення черешка листка та бруньки називають вузлом, частина пагона між сусідніми вузлами — міжвузлям. Довжина міжвузля в межах гілки неоднакова. Бруньки, у яких немає зачатків генеративних органів, називають вегетативними. Їх поділяють на ростові, з яких утворюються пагони різної довжини, і листові, що дають початок лише розетці листків із дуже коротким, завдовжки до 0,5 см пагоном. При сильному вкорочуванні гілок, поломах, підмерзанні, відсутності плодоношення з листових бруньок можуть утворюватися сильні пагони.

Бруньки, у яких є зачатки квіток, — генеративні, або квіткові. Вони зазвичай округлі та більші за вегетативні.

Генеративні бруньки бувають простими, або чисто квітковими (у кісточкових) і змішаними, або вегетативно-генеративними (у зерняткових культур і ягідних кущів).

З простих бруньок розвиваються лише квітки, зі змішаних поряд із генеративними органами — різні за довжиною та призначенням пагони.

У зерняткових плодових культур у пазухах листків нормально розвивається зазвичай одна брунька, але з обох боків її є ще по одній, майже непомітній — запасній. Ці бруньки починають рости, якщо гине основна, або при сильному порушенні кореляції між надземною та кореневою системами.

Рис. 6. Надземна частина плодового дерева: 1 — коренева шийка; 2 — штамб;

3 — центральний провідник (лідер);

4 — гілка продовження центрального провідника; 5 — основні гілки) першого порядку; б — гілки другого порядку; 7 — третій порядок розгалуження; 8 — гілки продовження основних гілок; 9 — обростаючі гілки; а — кут нахилу; в — кут підйому.

Рис. 7. Дерево черешні: а — з потужним стволом; б — без явно вираженого стовбура.

Бруньки можуть формуватися не тільки в пазухах листків, але й на інших ділянках гілок, наприклад у місцях поранення, в області зовнішніх річних кілець,

/ при утворенні калюсу і т. д. Такі бруньки називають придатковими, або адвентівними. Вони відіграють велику роль при відновленні дерев, що постраждали від морозів, після сильної омолоджувальної обрізки або при механічних пошкодженнях.

Бруньки, які не починають рости наступного року після утворення, називають сплячими. Вони можуть зберігати здатність до проростання протягом багатьох років. Завдяки тому, що в міру

Рис. 8. Пазушна брунька та підтримуюче листя.

Рис. 9. Вузол (1) і міжвузля (2). Рис. 10. Довжина міжвузлів однорічної гілки: а — біля основи; б -» в середній частині; в — у верхній частині.

Рис. 11. Анатомічна будова вегетативної (А) і вегетативно-генеративної (Б) бруньок: 1 — вісь; 2 — зачатки листків; 3 — покривні луски; 4 — зачатки квіток; 5 — зачатки пазушних бруньок; В — додаткові бруньки.

Рис. 13… Новоутворення, що розвинулися з бруньок: а — вегетативних; б — вегетативно-генеративних; в — генеративних.

Рис. 14. Сплячі бруньки біля основи гілок: а — однорічної; 6 — трирічної; в — багаторічної.

Рис. 15. Пробудження сплячих бруньок після підмерзання.

Рис. 16. Подовження осі сплячої бруньки при потовщенні гілки.

Рис. 17а

Рис. 18. Бруньки: 1 — верхівкова; 2 — бічні зовнішні; 3 — бічні внутрішні; 4 — поодинокі; 5 — групові (квіткові готові до розпускання).

залежно від розташування на гілці (пагоні) розрізняють бруньки верхівкові (кінцеві, термінальні) та бічні (колатеральні). Останні для зручності визначення місця знаходження поділяють на внутрішні та зовнішні. Внутрішні